Літрозрив

Автор: Денис Джурджа
Річард Лаймон
“Опівнічна екскурсія”
Третя книга з циклу про Будинок Звіра, і признаюся щиро – я був радий, коли дійшов до кінця. Не те, щоб книга була поганою, просто вона не настільки хороша, щоб розтягувати її більше чим на півтисячі сторінок.

Сюжет нічим особливим не відрізняється від попередніх частин: тут так само є кілька груп людей, долі яких в певний момент переплітаються в Домі Звіра, звідки живими вийдуть далеко не всі. Але дана частина циклу відрізняється від попередніх по стилістиці, якщо перша книга була реально кривавою і брутальною, жахом на межі сплаттерпанку, а друга була яскраво-еротичною з нечастими елементами жахів, то третя взагалі щось незрозуміле. Основну частину сторінок автор описує просто життя людей: проблеми одного хлопаки з його стервозною дівчиною, проблеми з грошима у іншого хлопаки, спілкування і флірт між молодими дівчатами і хлопцями, екскурсоводами в «Домі Звіра» і т.д. Еротики зовсім небагато, та і на відміну від попередньої частини циклу, тут це дійсно еротика, а не майже порнографія. Кривавих сцен тут також не багато, навіть я б сказав що мало, як на книгу, котра позиціонується як жахи. Основна частина книги, повторюсь – це просто життя людей, з їхніми проблемами, турботами, радостями і страхами.
Але все ж, в великій кількості сторінок є один плюс – можливість повноцінно розкрити персонажів, і Лаймон цим скористався. Він настільки якісно прописав кожного з героїв, що коли доходиш до фінальної сцени, і розумієш що далеко не всім вдасться вижити, то реально починаєш хвилюватися. Посеред персонажів особисто мені сподобалися дві дівчини-готесси, які зявилися в сюжеті вже ближче до кінця книги, на їх прикладі Лаймон дуже чітко і класно показав, що за екстравагантною і навіть брутальною зовнішністю можуть ховатися добродушні щирі люди, які здатні пожертвувати собою заради інших. Найменше мені сподобалась особа по імені Моніка – дівчина, під пристойним виглядом і гарними манерами котрої, ховається рідкісне самозакохане егоїстичне стерво. Ех, доводилось мені знавати таких осіб в реальності.
Що дійсно здивувало в книзі, то це історія Сенді, тої самої Сенді, котра з’явилася ще в першій частині. От то, як Лаймон закрутив історію її життя, і який взагалі неочікуваний поворот та історія робить ближче до кінця книги – це реально шедевр! Я за це аплодую Лаймону стоячи!
А загалом же, книга не з поганих, але дякуючи не найоригінальнішому сюжетові, котрий вже в третій раз повторюється, в деяких моментах книгу було читати просто-напросто нудно. І мене радує те, що четверта заключна частина дійсно невеличка, бо я сумніваюся що в останній частині сюжет буде більш оригінальним, чим в трьох попередніх.

Вгостити адмінів кавою: Приватбанк 4149499398877090