Ігри на нервах

Коли люди кажуть, що вони грали в якусь-там дуже страшну гру, але ніколи не чули про серію ігор Outlast, це звучить, як мінімум, дивно. Бо Outlast це – своєрідний шедевр і цю гру можна цілком свідомо назвати одним з кращих творінь в жанрі “темних ігор”. Неможливо грати в горор ігри і не знати що таке Outlast. Це як говорити про жанр жахів в кіно і ніколи не подивитися “Екзорциста”.

Outlast це класика, хто б що не казав. Це крутезна гра, що свою місію – налякати, виконує на 100%. Попри те, що гру випустили в далекому 2013-му, геймплей, дії, механіка – все на вищому рівні. Сюжет, хоч і класичний, та добре продуманий і захоплюючий. Що таке “Outlast: Whistleblower”?Це кошмар, крутіший, ніж будь-який фільм жахіть. Бо ви не дивитеся збоку на те все, що відбувається. Ні. Ви це все спостерігаєте очима головного персонажа, а головним персонажем – є ВИ. Так, ніби це якийсь ваш сон. Ви чуєте звук ваших кроків; відчуваєте важке дихання після пробіжки. На вас нападають зненацька. З темряви на вас вискакує ще один психопат. Ви наче переживаєте цей страх на вашій власній шкірі. І знаєте що? Це до біса круто. Цей страх… він зашкалює. Ці атмосфери… ну вони просто прекрасні. Для мене “горор” був завжди особливим жанром. Бо тільки він здатен мене вибити з моєї зони комфорту і змусити переживати. Не позіхати, скажімо так, дивлячись якусь мильну оперу в якій все чудово і прекрасно. Завдяки горору я маю можливість відчувати емоції, яких нема в інших жанрах. Тобто хороша гра повинна змусити мене почуватися некомфортно, відчувати певну тривогу, повернути в тваринний світ. І Outlast Whistleblower робить це пречудово. Але що таке Whistleblower?

Мова йде не про саму гру Outlast, а доповнення до неї. Whistleblower це DLС, яке було додане до основної гри і дозволяє нам відчути себе в ролі головного позитивного персонажа серії – одного науковця, що працює в клініці Mount Massive Asylum і спостерігає за огидними експериментами, які там проводяться над людьми. Звісно, науковець наш добрий і не хоче дивитися як людей піддають жахливим тортурам, а тому повідомляє про звірства одному журналісту. Та не все так гладко: його ловлять за те, що він зробив, і він сам стає пацієнтом клініки! Проте, поки він у відключці, відбувається певне диво (якщо так можна сказати) і психопати виходять з-під контролю. Коли ви відкриваєте очі, Mount Massive Asylum вже не є просто клінікою для психопатів: це віддалене, забуте місце в якому бродять різні психи, крім Волрайдера, – темного духа, який то ламає людям спини, то роздирає їх на частини. Ваше завдання – врятуватися і зафільмувати на відеокамеру все те, що відбувається в клініці. І моя вам порада: якщо захочете пограти в Outlast, то збирайте батарейтки до відеокамери де тільки можете! Бо залишитися в повній темряві в клініці сповненій психів-маньяків, відчувати їхній сміх, стогін, подих і переміщуватися мацаючи стіни – це ще той досвід!

Впродовж гри вам доведеться не солодко: якщо у вас слабкі нерви, ви боїтеся джампскерів, не хочете відчувати постійну нагнітаючу тривогу, то тоді ця гра не для вас. Бо впродовж геймплею вас будуть намагатися налякати різними способами. Навіть коли вам здається, що вже все, що ви в безпеці… НІ! Тут ви ніколи не в безпеці! І забудьте про боротьбу чи можливість битися. Ніяких пістолетів, ножів чи іншого. Все, що ви можете зробити – це тікати. Постійно. Єдиний ваш інструмент – це відеокамера. Завдяки ній ви зможете рухатися і бачити, що відбувається у повній темряві. Ніяк інакше. Без відеокамери цю гру не пройти. Хоч мова і йде про DLС, а не про основну гру, це доповнення триває доволі довго (приблизно 5 годин геймплею, якщо ви граєте вперше). І я вам рекомендую спершу проходити доповнення, а вже тоді головну частину, аби зберегти в голові хронологічний порядок. Якщо ви, як і я, захочете проходити і DLС і основну частину водночас, то можу вас запевнити, що це не дуже хороша ідея. Просто тому, що ви не будете знати хто ви є: журналіст, який приїхав зафільмувати звірства, що відбуваються в Маунт Мессів, чи той же науковець, який вирішив покликати журналіста, виславши йому емейл. А клініка одна і та ж.Звісно, є речі, які мені не сподобалися. Наприклад, я б хотів мати більше місця, щоб полазити по всій клініці. На жаль Whistleblower – це своєрідний “коридор”, по якому ви йдете. Тут неможливо загубитися, але не можна і віддалитися аби самостійно собі походити по Маунт Мессів. Словом, мені хотілося, що б ця гра була більше open world. Тут же напряг у тому, що за вами гоняться і ви змушені втекти, знайти вихід, розуміючи, що він там десь є. Словом, немає свободи вільних дій. Моя оцінка доповненню – 9/10. Все прекрасно і навіть застаріла графіка не псує моє загальне враження від цього шедевру. Тепер залишається лише пройти головну сюжетну лінію. Про це в наступному пості.

P.S.: Розповідаючи про гру одній подрузі, вона мене попросила охарактеризувати її двома словами. Не вагаючись, я сказав Темрява і Безумство. Хоча від того моменту вже пройшло 48 годин, я і далі впевнений, що точніших слів просто не знайти. “Темрява і Безумство в Маунт Мессів” – ось як би я назвав цю гру.