Український Дракула – граф Василь Дунін-Борковський

drakula-800x400

Не так багато українців знає, що свій “упир”, що обезкровлює людей, свій “Дракула” є і в Україні. Принаймні такою чорною славою окутаний в народних легендах та переказах чернігівський полковник, генеральний обозний Війська Запорозького та одна з найбагатших осіб Гетьманщини свого часу – граф Василь Касперович Дунін-Борковський. Біографія цієї постаті є дуже цікавою та містить багато невідомого для дослідників.

4 березня 1702 р. у Бобровицькому замку, поблизу Чернігова у віці приблизно 63-х років помирає В. Дунін-Борковський. При цьому, що дивно, священика не звали, графа не сповідали та не причащали. Похоронили його в Чернігові, в притворі Успенського собору та поставили бронзову плиту з епітафією. Втім через деякий час в місті почали зникати люди, а багатьох знаходили мертвими з явними ознаками малокров’я, анемії. Здавалося ніби хтось ходить по ночам та п’є кров випадкових мешканців. Влада нічого зробити з цим не могла, а на справи вбивств “закривала” очі. Але й пояснити ці жахіття вона також не могла. До речі, архівні матеріали Чернігова повідомляють про наявність у 1702 р. кількох десятків  нерозкритих убивств з ознаками анемії, які слідчі не могли пояснити. Але ще більше налякало людей – це чутки про те, що мертвий граф Дунін-Борковський щоночі піднімається із домовини. Він сідав в чорну карету, запряжену шестіркою чорних коней,  та у супроводі мертвих прислужників та гайдуків гасав до Бобровецького замку,  де влаштував до ранку гучні застілля. Люди розказували, що бачили, як граф давав розпорядження своїм мертвив слугам, обходи весь маєток та зникав біля старого колодяза у саду. Цікаво, коли з часом, колодязь розкопали, то знайшли підземний хід, що вів у маленьку кімнату. У ній стояла пуста труна, а на столі лежали залишки книги, обтягнутої чорною шкірою (чорнокнижники – відьмаки). І як після цього не вірити у надприродні сили ?! Жителі Чернігова були налякані вбивствами та мертвим графом, з яким вони все це пов’язували. Вони звернулися до архієпископа Іоана Максимовича, щоб він допоміг їм . Звернулася до священнослужителя і вдова покійного, яка хотіла, щоб він нарешті утихомирився. Всі вони запросили архієпископа на дорогу, якою катався граф-упир. Іоан Максимович у супроводі великої процесії  з релігійною атрибутикою побачив карету графа з мертвецями, що мчалася на шаленій швидкості, та перекрив їй шлях хрестом на Червоному мосту. Міст зруйнувався і покійний чернігівський полковник зник у водах р.Стрижень. За іншими переказами, карета зі свитою та графом претворилась у сіру хмару, що поплила за річкою. Як тільки півні проспівали, натовп людей ломанувся до Успенського собору, щоб подивтися на домовину графа. Вони відкрили її та побачили лежачого графа, наче живого, в якого в зубах ще димілася трубка. Тоді всі вже точно зрозуміли, що чернігвський полковник та генеральний обозний Дунін-Борковський був справжнім упирем. Хтось приніс осиковий кіл та пробив ним груди покійника. А потім відвезли домовину графа в Бірківку та закопали на березі Десни. Що цікаво, після цього моторошні вбивства припинилися.

Іван Пасічник

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s