“Одного разу вночі”

%d0%be%d0%b4%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d1%80%d0%b0%d0%b7%d1%83Серіал “Одного разу вночі” (The Night Of) Молодий студент Насір Хан (Різ Ахмед) живе в Нью-Йорку разом зі своїми батьками, вихідцями з Пакистану. Якось Насіра запрошують на вечірку його друзі. Але так як їхати йому далеченько, Насір вирішив потайки взяти машину батька, який працює таксистом. Під час поїздки перехожі люди, приймаючи Насіра за таксиста, хочуть підсісти до його автівки. Серед охочих – незнайомка Андреа (Софія Блек-Д’Еліа). Але на відміну від інших, вона сподобалася Насіру, і він вирішив її підвезти. Після кількох чарок спиртного і порції легких наркотиків, парочка зайнялася сексом. Через деякий час Насір прокидається і знаходить дівчину мертвою: вона лежить на ліжку, а все її тіло жорстоко порізане ножем. Переляканий Насір забирає ніж, сідає в свою машину, і тікає подалі з цього місця, але дорогою його зупиняють поліцейські. Рецензія “Одного разу вночі” – ремейк британського серіалу “Кримінальне правосуддя” з Беном Уішоу, про який вже писав. В Голлівуді полюбляють перезнімати фільми (серіали), які мали успіх у себе на батьківщині.

Таких прикладів дуже і дуже багато. Цього разу до справи взявся амбітний телевізійний канал HBO (“Гра престолів”, “Підпільна імперія”, “Справжній детектив” і так далі). Перша і головна відмінність американської версії від британської — хронометраж. Якщо в “Criminal Justice” було всього лиш 5 серій, то тут тривалість шоу розтягнули аж на 8. Зрозуміло, що екранний час потрібно було чимось заповнювати. Тому сюди ввели лінію з особистим життям адвоката Джона Туртурро (дещо зайвий елемент) та інших дійових осіб, так чи інакше пов’язаних з головним героєм – Насіром. Все інше — практично один в один повторюється з британською версією. Ну не будемо ж вважати новацією те, що головного героя зробили пакистанцем (в Нью-Йорку практично всі таксисти пакистанці), щоб в такий спосіб нагнати міжрасових протиріч, якими в Голлівуді дуже полюбляють спекулювати. Два моменти, які мені тут не дуже сподобались. Перший. Помітна затягнутість шоу і мало новизни. Десь посередині серіал, на мій погляд, трохи провис. П’ять серій було б цілком достатньо, але формат даної кіноверсії встановив свої правила. Наступне. Життя Насіра Хана у в’язниці. Мало віриться, що молодий хлопець так швидко змінився. Став зовсім іншою людиною. Так не буває. Це по-перше. А по-друге, з якої це світлої радості він зажив такої шани і поваги серед головного авторитета Фредді у виконанні Майкла Кеннета Вільямса? Хлопці на зразок Насіра, які згвалтували і вбили дівчину, ніколи не будуть “в авторитеті”, навіть якщо їхня провина не доведена. В тюрмі тебе будуть всі ненавидіти і зневажити. В Criminal Justice це якраз було чудово показано. А тут — якийсь араб, пакистанець, вбивця і гвалтівник, ходить собі впевнено, високо задерши голову, високомірно коситься на інших. Ну цирк на дроті. Ну і крім того, в серіалі багато рваних моментів — сюжетні лінії, які то з’являються, то раптом зникають, як і багато інших подій. Детективні елементи, які подаються, наче, як важливі, а в результаті ні до чого не приводять. Мотивація Наза в другій половині серіалу теж втратила логіку. Особисті проблеми решти героїв часто видаються притягнутими за вуха. Так що сценарій, на мій погляд, явно недопрацьований. Різ Ахмед зіграв Насіра непогано. І як переляканий хлопчисько він виглядає переконливіше, аніж тюремний дружбан з татуюваннями і налисо вибритою головою. Тут відразу пригадується його роль в стрічці “Стрінгер”, де на пару з Джейком Джилленхолом він доволі пристойно справлявся. Персонажу Джона Туртурро, як вже було сказано, відвели занадто багато екранного часу. Також добре помітно, що актору тісно в рамках відведеної ролі. Адвоката Стоуна довелось розбавляти іншими персонажами, щоб той не засумував. Ну а цю його екзему (запальне захворювання шкіри), через яку він постійно ходить в сандалях, явно забагато педалювали. Аж неприємно було дивитися, чесне слово. Але, загалом, роль хороша, хоча Кон О’Нілл в британській версії мені сподобався трохи більше. Молодий адвокат Чандра Капур у виконанні Амари Каран – хороша. Вона веде справу Насіра, а Стоун всіляко їй в цьому допомагає. Брак досвіду компенсується наполегливістю й ентузіазмом, який навіть може зіграти з нею злий жарт. Резюмую. Незважаючи на деякі прогалини сценарію і певну затягнутість, ремейк, все-таки, вийшов пристойний. Не знаю, як його сприймуть люди, які не бачили оригінального “Кримінального правосуддя”, однак, судячи з високих оцінок на IMDB, глядачам подобається. Але особисто мене британська версія вразила більше – якось там воно переконливіше й емоційніше виглядало.

Роман Сисюк

Опубліковано за матеріалами сайту roman.net.ua

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s