Фільм “Дзвінки”. Рецензія

%d0%b4%d0%b7%d0%b2%d1%96%d0%bd%d0%ba%d0%b8_%d1%84%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%bc_2016

Дванадцять років пройшло з часу виходу останньої серії франшизи, тому до виходу «Дзвінків» я віднісся з інтересом. Перечитавши перші три книги Кодзі Судзукі, присвячені історії Садако Ямамури (японської родички Самари Морган), переглянувши кілька японських серій франшизи та всі дві американські, передивившись всі трейлери (що було помилкою, але про це пізніше), я відправився в кінотеатр. Розчарування прийшло із першою ж сценою. Ми бачимо літак, в якому хворобливого вигляду молодик розповідає про страшне відео, переглянувши яке, людина за тиждень помирає. До його «кінцевого терміну» залишається всього кілька хвилин, і тут починають відбуватися страшні речі, на всіх екранах з’являється Самара Морган і літак розбивається. Що ж, з перших хвилин автори фільми перекреслили всю логіку серії. Адже досі Самара вбивала тільки тих, хто переглянув відео. Також вона була дещо обмежена в своїх силах вірусні кадри передавались тільки шляхом копіювання. Який тоді в цьому всьому сенс, якщо вона запросто може з’явитись на всіх екранах і усіх вбити?

Через два роки містичну касету, що все це спричинила, знайде Ґебріель, університетський викладач, який виглядає як гібрид Тараса Чубая і Віктора Павліка.

Далі нам показують закохану парочку Джулію та Голта. Голт, підозріло схожий на Едварда Каллена та Крістіана Грея, їде вчитись в коледж. Спершу парочка регулярно зідзвонюється, та потім зв’язок втрачається. Голт не відповідає ні в скайпі, ні на телефоні. Джулія переживає, але мужньо терпить. Доки посеред ночі, звісно після того як Джулії наснився страшний сон, їй із Голтового скайп-аккаунта дзвонить якась незнайомка. Із короткої розмови Джулія розуміє, що з Голтом сталася якась біда і їде до нього в коледж. Виникає питання: а що заважало їй поїхати до Голта раніше? Мабуть сценарій.

В кімнаті Голта серед інших речей вона знаходить якийсь ключ, який бере з собою. Я не знаю, який порядок в американських гуртожитках, але сумніваюся, що будь-хто може заходити в будь-чию кімнату і легко там нишпорити. Втім, творцям фільму видніше. Джулія намагається дізнатися у Ґебріеля інформацію про Голта, але їй це не вдається. Вона йде за викладачем до якогось ліфту. Коли Джулія хоче потрапити на поверх, на якому вийшов Ґебріель, вона не може натиснути відповідну кнопку. Тоді вона задіює знайдений ключ і ліфт їде. Як добре, що раніше вона змогла знайти цей непримітний ключик у кімнаті, в якій вона до того жодного разу не була! Який вдалий збіг обставин!

Виявляється, що Ґебріель влаштував щось типу гуртка по вивченню плівок Самари. Студенти дивились відео, копіювали його і «передавали» наступним членам гуртка. Чи стали вони після цього експерименту їм колективними лауреатами премії Дарвіна невідомо. Скай, незнайомка, з якою Джулія спілкувалася по скайпу, зустрічає Джулію і намагається показати їй відео. Джулії приходить смс від Голта з текстом «НЕ ДИВИСЬ!» і вона це відео не дивиться. Шкода, що мені перед сеансом таке смс не приходило. Хоча це був би спойлер. Самара вбиває Скай і Джулія її бачить. Як так, якщо вона не дивилася відео?

Коли Джулія дізнається про суть експерименту і про те, що її хлопцю залишилось жити всього кілька годин, вона дивиться відео, щоб його врятувати. При копіюванні запису виявляється, що в нього вмонтовуються якісь нові кадри. Причиною змін є Джулія. Далі молоді люди починають досліджувати нові кадри, намагаючись вияснити, що за історію вони в собі ховають. Це приводить їх у невеличке містечко, в якому ховається загадка матері Самари Морган.

Не бачу далі сенсу детально переповідати події фільму. Джулія і Голт успішно виясняють історію народження Самари, і коли все вже здавалось би закінчилось, виявляється, що Самара відроджується в Джулії. Дівчина здирає шкіру з долонь, а під нею виступає синя й холодна шкіра Самари. Спойлер? Ні. Творці фільму показали ці кадри, з останніх п’яти хвилин «Дзвінків» у першому ж трейлері. Тож коли я дивився фільм, я чекав цієї сцени, а отже і знав, чим все закінчиться. Блискучий хід, браво.

Слід відмітити, що у фільмі просто купа jump scares (Не знаю, як перекласти. Можливо «лякалок»?), що не робить честі його творцям. Також розчарувало, що «Дзвінки» скотилися у «молодіжний» горор. Перші дві частини все ж до цього піджанру я б не відніс. Також склалося враження, що автори читали книги Кодзі Судзукі, але нормально втілити в життя ідеї японця їм не вдалося. Так ідея про те, що відео діє як вірус проходить через весь фільм, але залишається невимовленою. Це б також пояснило «мутацію» відео після перегляду Джулією. Ідея про відродження Самари Морган теж явно запозичена від Судзукі, але Кодзі це зробив набагато елегантніше. І незрозуміло, навіщо Самарі відроджуватися в образі трупа. Щоб налякати глядачів? Слабка мотивація.

До позитивних моментів фільму віднесу вдалий образ сліпого священника, втілений Вінсентом Д’Онофріо. Також деякі моменти теж досить гарно реалізовані. Сподобалось, як Самара вилазила з телевізора з плоским екраном, як Джулія залізла у Самарину могилу, а опинилася зовсім не там, де мала би, прихована кімната в церкві теж була непоганою ідеєю. Також добре, що автори не побоялися створити нове «прокляте» відео. Але весь цей позитив не скрашує загального враження від картини. Я б поставив оцінку 4 із 10.

Василь Лавер

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s