Рецензія на роман Стівена Кінга “Куджо”

%d0%ba%d1%83%d0%b4%d0%b6%d0%be

 Щасливий збіг

Рецензія на роман Стівена Кінга «Куджо» Щасливий збіг Стівен Кінг – один із найпопулярніших сучасних авторів романів за жанром горору, трилерів, фентезі та фантастики. Але, щоб читати його романи, треба бути дійсно фанатом вказаних жанрів. Бо він, починаючи книгу із романтики та кохання, здатен вмить перетворити все на криваве та жорстоке. І тільки віддані фанати можуть щоразу терпіти його «знущання» над головними героями романів. Не винятком стала і книга «Куджо», що вийшла друком ще у 1981 році. Здавалось би, що роман вже застарий для нашого часу. Через 36 років, відколи роман вперше побачив світ, пройшло вже занадто багато часу. Суспільство змінилось, з’явились нові технологія і події, яка трапилась у цьому романі, просто не могло би статися у наш час. Але, оцінюючи роботу в цілому, можна описати її двома словами – «щасливий збіг», тому що події книги прекрасно чергуються, змінюючи одна одну і даючи читачеві можливість зрозуміти, як «ідеально» все склалося та скільки подій передувало самій кульмінації.

За жанром цей роман можна охарактеризувати як горор з елементами містики. А от ідейно-тематичний зміст розкривається нам уже напротязі всього роману. За тему взято жахливі наслідки однієї з найнебезпечніших хвороб для людей та тварин – сказу. Здавалося б, що в ній небезпечного? Симптоми достатньо унікальні та яскраві, їх практично неможливо ні з чим сплутати. Але саме у цьому питанні і розкривається головна ідея твору. Автор намагається переконати нас у непередбачуваності обставин, у злих жартах долі, що сміливо грається людськими життями. Напротязі роману висвітлюється історія двох зовсім різних сімей, які, як здається спочатку, навіть не знайомі одні з одним. Хоча потім таки момент їх зустрічі і знайомства проскакує у романі, та це не вибудовує логіку події, що сталась у кульмінації.

Інтрига у книзі присутня і тримає читача у напрузі аж до самого фіналу. Несподівано у романі відбувається буквально все. Ти вже звик до героїв, до їх характерів, до ходу їх думок, і, здається, знаєш, яким буде їх наступне рішення. Але ти глибоко помиляєшся, тому що герої роману Стівена Кінга «Куджо» вчиняють зовсім не так, як хотілось би тобі. Кожен крок стає непередбачуваним і ти знову дивуєшся іграм долі. Назву книги автор обрав достатньо просту – ім’я головного героя роману Куджо, або, швидше, того, про кого буде роман, бо на вряд чи можна назвати головним героєм собаку. Як на мене, то назва стала саме мінусом роману, тому що особисто мене вона нічим не заінтригувала, як це буває з іншими книгами подібного жанру.

Як кажуть, перша оцінка людини по її обличчю, а книги – по обкладинці. І, так як на обкладинці у нас традиційно висвітлена назва, то і назву книги можна вважати за «обличчя». Тільки прочитавши ім’я автора і опис роману, я прийняла рішення його купити. Але якби моя оцінка залежала від назви, то я однозначно би залишила цю книгу на полиці книжкового магазину. А зараз трохи про авторський стиль написання. Безумовно, мною вже було сказано про чудовий сюжетний хід та вдало вибудувану композицію. А тепер скажу свою думку щодо стилю написання. Мною одразу не було помічено на сторінці з копірайтом вказівку «Обережно! Ненормативна лексика!». Лише розпочавши читання я помітила це. І дійсно, Стівен Кінг не пошкодував різноманітних жаргонізмів та лайливих слів для посилення емоційного забарвлення роману. Але, як на мене, це є ще одним недоліком даної книги.

Звичайно я розумію, що автор намагався передати реалістичні діалоги, емоційні вибухи та нервові зриви героїв книги, але, на мою думку, художня література повинна виконувати просвітницьку функцію, і автор безперечно має дотримуватись встановлених літературних канонів, використовуючи художній стиль написання і літературну мову. Тепер щодо героїв. Це, безумовно, найсильніша сторона даного роману. Тут дійсно вдалі характери дійових осіб, їх дії та психологія продумані та прописані практично ідеально. Читаючи роман, дійсно можна повірити, що йдеться про реальних людей та їх історію. Особливо хочеться відзначити прекрасно сформовану психологію головної дійової особи – собаки на ім’я Куджо.

Досі не розумію, як автор так заглибився у думки та почуття тварини. Невеликими уривками автор описував емоції від першого лиця, тобто психологію самого собаки. І справді вдалося передати логічність у вчинках пса, послідовність мислення та різницю мозку тварини і людей. Також напружений момент для читача наступає тоді, коли головні герої Донна Трентон та Тед Трентон знаходяться на межі відчаю у замкненому авто, відрізаними від міста, коли поряд з їх авто чатує і чекає на здобич собака, заражений вірусом сказу.

Прекрасно описана психологія Донни, коли вона відчайдушно бореться за життя сина, якого вже неможливо врятувати. Та у серці матері ще жевріє надія, яка не полишає її аж до дози міцного снодійного, яке ввели їй лікарі. Наприкінці хочеться відзначити несподівану розв’язку, що плавно підводить до фіналу і тим самим ніби умовно ділить роман на дві частини «Життя до…» та «Життя після…». Бо після того ж виживання в замкненому авто життя обох сімей кардинально змінилось. І хоч цього «Життя після…» описано дуже мало, та читач вже і сам може здогадатись, наскільки все стало інакшим. Раджу до прочитання роман Стівена Кінга «Куджо» усім любителям горору, бо саме тут ви знайдете найнесподіваніші повороти подій та місцями і справжній жах.

Анастасія Трачук

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s