Бентлі Літтл “Поштар” (The Mailman)

Поштар

Я вирішив, що маю написати про цю книжку, ще не встигнувши її дочитати. Що ж, це вже не перший роман Літтла, який я прочитав, і точно не останній. Так само як і у першому романі Літтла (огляд якого ви можете прочитати тут) дія відбувається у невеличкому містечку у штаті Арізона. Після того, як у Уіллісі з’являється новий поштар, починають відбуватися дивні речі…

Загалом ідея роману нагадала “Листоношу” Девіда Брана, тільки якщо у Бріна листоноша це позитивний персонаж, який старається усіх об’єднати, то тут все навпаки. Джон Сміт, поштар, користуючись своїм службовим положенням руйнує відносини між людьми Уілліса. Через деякий час місто поринає у цілковитий хаос. Схожий процес Літтл пізніше зобразив і в романі “Панування” (Dominion).

Події “Пошатара” розгортаються неспішно, з кожною сторінкою поступово набираючи обертів. Спочатку стається незрозуміле самогубство старого листоноші, потім на його місце призначають якогось незрозумілого чоловіка і жителям міста починають приходити дивні листи, часто від людей, яких уже нема на цьому світі. Так, наприклад, один із героїв книги отримує листи від свого брата, що загинув у В’єтнамі. І хоч усі жителі міста бачать зміни, що відбуваються в Уіллісі, по справжньому виступити проти поштаря наважується тільки один із них – шкільний вчитель Дуг Елбін.

Не хотів би детально описувати події книги, повірте на слово – читається вона цікаво. Одне тільки мені не сподобалось – це кінець книги. Я чекав якогось епічного протистояння, якоїсб кульмінації, але цього не отримав. Можливо інакше і не можна було закінчити, не знаю. Тим не менше, у романі є чимало вдалих сцен, тож навіть трохи бліде закінчення його не псує.

На завершення хотілось би навести цитату, яка, як на мене, виражає основну ідею твору:

“Як мало потрібно, щоб знову загнати людей у печери. Адже людину від звіра відрізняє не наявність законів. І не свідомість.  І не культура. А відрізняє наявність комунікацій. Саме комунікації дають можливість користуватися усіми принадами сучасного життя, гарантують існування суспільства. Розрив комунікацій, особливо у наш вік,  коли саме існування залежить від від правильної передачі правльної інформації, створюють у людей відчуття загубленості і безпорадності, призводять до відмови від встановлених правил поведінки, відкривають дорогу хаосу.”

Гарно сказано, браво містере Літтл. Тож друзі, читайте “Поштаря” і нехай у вас пошта асоціюється не тільки із скандальними пенсіонерками у чергах, а ще й із цим цікавим романом.

Василь Лавер

https://didovsevido.wordpress.com/2017/04/29/бентлі-літтл-поштар-the-mailman/

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s