Огляд конкурсних оповідань “Українська містика 2023”

Не всіх, лише тих, що мали шанси і ретельно обговорювалися, але не пройшли в фінал. Зведено до купи з фб-дописів. #Українська_містика_2023

Частина 1

Редактор в ефірі. Всі хочуть критики на свої конкурсні твори? 😉 Пропоную пости тут в фб по 10 творів на пост, готові чути правду-нєньку? Пропоную замислитися над цим питанням. 

Щодо обіцяної критики на окремі твори – так, було. Але точно не на всі. Насправді, маю трохи основної роботи, і розгрібати весь конкурсний склад планували на літо.

Стисло про підсумки конкурса можу доповісти зараз. 

Реально було більше 3-х десятків творів, які класно написані, але не підвал-стайл. А ще було близько 2-х десятків творів, які зарізали, бо трохи недотягнули за сюжетом.

Про окремі твори.

На складі лишився твір Ірини Агафонової-Ясинської. Непогана історія, але там затягнутий фінал, наприклад, який знівелював всю динаміку твору. Якщо його скоротити – пішло б у збірку. Але, тут впливає конкурсний фактор: у авторів немає часу на редагування. (Бо згадуємо минулий рік, коли одному з конкурсантів надали таку можливість, і він в результаті оприлюднив відредаговану версію на іншому конкурсі, хоча нам сподобався сюжет і ми гарантували друк).

Лідія Міщенко і її “Маршрутка  смерті” – та сама історія : непогаго написано, але треба редактура. 

Оповідка Ольги Козій, яка в минулій збірці фонтанувала, цього разу не пройшла, бо містика була більш схожа на казку. До речі, багато непогано написаних казок і фентезі нам надіслали цього року, і – правильно, і всі вони не пройшли. Бо містика і казка це наче поруч, а насправді – ні. Галина Філонюк і Євген Усенко з цієї ж когорти збитих авторів.

Леонід Данильчик і його Совки (нічні метелики такі) став жертвою журі. Містично, таємно, круто написано, але двоє проти одного вистояли до останнього. Було занадто містики і побоювань, що читач не зрозуміє. 

Володимир Федишин з мініатюрою “Вона і він”. Круто написано, але це скоріш за все на Свині чергові треба подавати. Жесть забила містику. 

Віталій Дуленко, Зупинка в Гайшині. Скажений динамічний твір. Але, якось геть по-американські написано. Читали з задоволенням, а до збірки не взяли – не українське. Додам сюди ж  твір Богдана Киришуна “Вістка недільного дня” : гарно написано, але мало саме української містики, додати б щось з теми Марії-Деві Христос з Білого Братства, то може б і зайшло.

Велесова ніч Катерини Одарченко не пройшла, бо мала багато помилок, а наша редактор і коректор Ірина Пасько має обмежений час. Хоча із усіх творів про часи Київської Русі цей один з найцікавіших.

Частина 2

Андрій Левкович, Повернення товару. От твір, який трохи не дотягнув. Трохи затягнутий початок, трохи зайвого сленгу, трохи щось не то, трохи наших правок, трохи роботи редактору, хоча досить високі оцінки від журі. Так буває – в результаті не вистачило трохи балів до прохідної 30-ки.

Вадим Панченко, Сімбекс-17. Крута наукова фантастика з непоганою містикою у фіналі. Але – багато американщини. Так, розуміємо, що майбутнє, але трохи не те. До стилю, грамотності, динаміки – взагалі не доскіпаєшся, але містики виявилося мало.

До американщини також віднесено твори: твір ××××××× ×××××× від ×××××××××× ××××× (авторка попрохала прибрати її ім’я та назву твору, бо не витримала критики і наших одруківок) та

Несвідоме від автора з псевдо  Мерехтливе Світло. Ваші твори зарубали самі себе з перших абзаців: ми попереджали, що “Челсі гуляє в саду” в унас не проходить. 

Лілія Блискавиця, Рідня. Шикарнюче оповідання, є містика. Не підвал-стайл.

Марина Комарова, Чорнобай. Оповідання, якому не вистачило розвитку характерів і сюжетних поворотів. Рекомендуємо авторці переглянути текст ще разів зо три. Винесу з коментів “… цікаве, довге, логічне. Фінал, що герой стає борцем щ нечістю не дуже зайшов. Але чорнобай і містяр, як міфологічні герої – цікаві. Треба розвивати їх…”, “… Якась незавершена годнота. Одного кроку до перемоги не вистачило…”, “… трішки скоротити його описи буденного життя в хаті і розкрити тему чорнобая і містярів – буде агінь!”. Будемо чекати на авторку наступного року.

В’ячеслав Омельченко, Шерех. В’ ячеславе, ви перспективний початківець, у вас вже є власний стиль – він і привернув увагу. А от досвіду побудови сюжетів не вистачило. Вперед – штудюювати драматургію і чекаємо вас наступного року!

Ольга Полєвіна, Погляд. Ми трохи знаємо про цю авторку і її творчість. Текст чудово написаний, вичитаний, динаміка, як ми любимо, але – знову не Підвал-стайл. Трохи б жесті додати – може б і пройшло, але її не було. Як буде бажання, запрошуємо на наступний рік!

Наступне зарізане журі оповідання: Таємниця Лелі, автор – Юлія Велимчаниця. Це було двоє проти однієї. Інна волала у весь голос, щоб текст пропустили, бо і містика, і про кохання, і сама обіцяла повиправляти сюжетні баги, але ми з адміном уперлися, бо трохи помилок, трохи провалів, і трохи не підвал-стайл загалом. Динаміка скаче, видно що текст писався довго, треба скорочувати. Не пройшло, одним словом, хоча історію оцінили досить високо.

Панна Ульріка Назарія Назарова. Автор із першої збірки. Про цей твір хотілось би сказати більше, але мало і не Україна. Все круто. Дуже схоже на лавкрафтіанські тексти. Але ж ми не про нього – ми про українську містику.

Сторож, Сергій Оніщук. Оцінювати твір, який зовні простий, але має “історію в історії” складно. Ми не взяли цю оповідку, бо вирішили, що автор таки не виписаний, ще є де рухатися. Це добротна робота, але не найкраща. Десь треба скоротити, десь переписати. І так, це було зарізано двома з трьох членів журі. 

Окремо зауважу, що було багато простих міцних історій, їм не вистачило стилю, інтриги, родзинки.

Також було трохи розтягнутих історій, в яких автори в наданий максимальний об’єм  намагалися втиснути ну геть все, що тільки можна, і в результаті затягнули свої історії. Припиняйте цей письменницький егоїзм і пишить по суті. Бо об’єм дається для суті, а не для води.

На сьогодні вистачить. Ще один допис і гадаю, що буде достатньо.

Частина 3

Спочатку звернуся до тих, чиє оповідання ще не було жодного разу згадано. Скоріш за все ви потрапили до почесної чоти початківців або авторів казок та фентезі. 

Для вас маємо лише загальні поради (досвідченим авторам теж варто згадати ці ази):

1. Пишіть свій твір за планом, пропрацюйте сюжет і продумайте характери своїх героїв та антигероїв. Вивчить всі доступні джерела з обраної теми – завжди є що підгледіти в збірках  міфів та легенд, в наукових статтях чи спеціалізованих монографіях. Ось вам приклад і наводка на наступну збірку: українці завжди ототожнювали  хвороби зі злими духами, від нежитю до лихоманки і холери. Чума – яскравий образ. В жодному з надісланих оповідань не реалізовані ці образи.

2. Вичитка та редактура – до останньої тітли, поки все не підтягните до рівня. Тире, одруківки – теж стосується! Русизми – вичитати по максимуму. Використали машинний переклад – перевірити тричі, щоб потім не було сечі  терпіти ці пекельні борошна (особливо стосується вичитки на відмінювання  та прийменники – машини там туплять не менше людей). Автозаміною гарно прибираються зайві пробіли. Не використовуйте списки і дефіси в діалогах – це непрофесійно. 

3. Дайте комусь прочитати ваш текст, бажано не другу чи знайомому, а тому хто залюбки виб`є з вас авторську пишу і скаже на помилки. Дружіть з бета-рідерами, не бійтеся критики. І ще одне прохання: не ілюструйте тексти. Ви – письменники, ваша задача писати. Ілюструють художники, домовилися? 😉

________________________________

Повертаємось до наших конкурсантів. 

Той, хто іде поперед отар. Абрахам Ян Хосебр. Чудовий автор, знається на містиці, міфології, веде свій блог, який ми часто перепощуємо у Підвалі, бо дядько в темі! Але текст з тих, до яких ми ще не доросли. Це так. Воно класне, і ви, шановний авторе, розумієте, про що ми. Але ми визначили як неформат. Автор, сподіваємось, зрозуміє нас. Ми далі слідкуємо за вами і вчимося у вас. 

Стіни мають очі,Іван Лебіга: цікаве,

але занадто лайтово, хоч і читалось без втоми. Сподобалось всім членам журі, але не пройшло.

Той, що сон краде, Олександр Верескун. Гарний текст, затягнутий трохи на початку, але з цікавим передбачуваним фіналом. Нестандартна річ. Варта уваги. НІби й не страшно, але гнітюче якось, для Підвалу було б добре. І епоха вибрана чудово – часи УРСР. Питання виникли до мотивації героїв – вона ясно не прописана. Можливо, якби додати пояснення, то було б ок. Наприклад, що в дитинстві вони зробили щось погане. І тепер їх чекає помста. На наступний конкурс встигнете?

Катерина Захаренко, я вам обіцяв – тримайте: ваша помилка – побудувати містичний сюжет з підсюжетом “вона відьма і трохи детектив”. Це сюжетний штамп. Штампяра, буквально. Західні серіали і література хворіли на цю болячку останні років десять і наче одужують, так ні – ми підхопили. Оця додаткова лінія убила і містику, і саму героїню, і цікавість до твору як таку. Оповідка написана гарно, початок інтригував, а оцінки поставили тільки за грамотність. Розумійте правильно. Всім авторам на майбутнє: не змішуйте те, що не змішується, або змішуйте так, щоб вийшло смачно. З жанрами працювати доволі просто: зробіть собі шкалу, як кольорову палітру, щоб бачити, що з чим можна мішати. І чомусь весь час згадувався отой український серіал про відьму в поліції і заїзджего сбу-шніка.

У пані Катерини вийшов якийсь містично‐детективний сітком, по суті, де детектив забив містику. Краще б те розслідування від окремий герой. Відьмам тре віддати відьомське, одним словом.

Ще про умовні літературні сіткоми. Голумбієвська Оксана, Мій батечко, Бартоломей і я. Цікавий твір і гарно написано. Навіщо всіх було робити паранормальними? Фінал суто серіальний, вимагає продовження і воно буде нецікавим для дорослої аудиторії. Головну героїню, на наш погляд, треба було робити нормальною, без містичних здібностей. Тоді б кожна серія була цікава: виживе вона чи ні, бо для тата і брата суперники мають ставати все більш небезпечними, а героїня потрапляти в більш небезпечні ситуації. Потвору, до речі, описали дуже смачно і класно – ми її побачили як в кіно. І ще були претензії до початку твору – багато повторів по сценах, певна сенсова тавтологія, а для чого – незрозуміло, а ваша задача як автора оповідання (нагадую визначення: невеликий завершений твір) давати відповіді чи натяки на відповіді читачу в цьому невеликому об’ємі. Запрошуємо вас наступного року. 

Ольга Ломакіна, Дев`ять смертей пана Безсмертного. Ми 9 так і не нарахували, за одною версією їх було 8, за іншою -10. Де правда? 😉 В – вичитка і планування. Цікавий сюжет, але реалізація місцями підвела. Чекаємо на наступний конкурс. 

Багато ще багато було наївної містики. Це оповідання, в яких фінал читається з перших абзаців. Непогане з них було Дублянка Наталі Настич. Шановна авторка, вам треба працювати над собою – потенціал є, початок зроблено. Найліпше з цього блоку – історія від Ольги Курницької “Бездонник”, але це не для Підвалу. Одним словом – наївна містика.

Єлізавета Григор’єва, ми бачили ваші коменти, тому окремо маєте рекомендацію, як початківцю: вам треба більше писати. Ви створили міцне і просте оповідання, це теж наївна містика, але вже без логічних дірок. Це дуже класно для початківця. Далі тільки практика і вивчення предмету допоможуть писати краще. 

Наші автори

Вам присвячуємо окремий розділ, бо сподіваємося, що ви надалі будете з нами. Ми любимо ваші історії, але цього разу не так, як минулого. 

Павло Черепюк і Лариса Рудик, я не знаю що вам стало, але перегляньте надіслані вами твори – і зрозумієте, чому ви не пройшли. Любимо вас і чекаємо на чергові класні історії.

Ольга Халепа. Намагання показати епоху ми зацінили – вдалося. Підвели характери і мотивація головних героїв, розвиток їх відносин. Радимо відкласти на пару місяців текст, а потім – переписати.

Макс Попіль, ви пишете чудову жесть, але з містикою щось не складається. Почали круто історію, а далі все скотилося в санта-барбару з нудним виясненням, хто кому родичі. Розумійте правильно, чекаємо на нові твори. 

Денис Лучук. Є стиль, гарна ідея. Але розтягнуто, не зрозуміли мотивації головного героя (треба його розкрити більше, показати, який він насправді злий). Багато сцен можна вирізати, бо вони лише затягують і змушують нудьгувати (похорон точно можна скоротити, або ж вирізати) . Момент з твариною – або докрутити (що її знайшли на руїнах), або прибрати. Додати б накалу, що люди виконували роботу, але зле дивились на керівництво, постійно шепотілись тощо. От не вистачило цих деталей і деталюшек. Місцями рвано, а місцями розмито. Використано всі 60 тис знаків, але все якось недомовлено. Переписати, докрутити і буде круто.

Галина Швець. Почали за здравіє, а далі пішли логічні дірки у сюжеті, змішались люди, коні, кукурудза, і це все на тлі слабого вивчення теми, як нам здалося… Ви зрозуміли, сподіваємось. І без образ. 

________________________________

На цьому все, чекаємо всіх всіх на наступних конкурсах Підвалу. Ви будете писати – обіцяємо вам 😉

Реклама