Про нас

🦇Фензін “Підвал” – для любителів україномовної горор літератури та всього, що наводить жах! Заснований 4 листопада 2014. Страшні оповідання, інтерв’ю, новини літератури жахіть – усе це ви знайдете у нас. Також у планах видавати 1-2 рази на рік збірку з кращими оповіданнями від українських авторів.

📓Оповідання можете слати на romanmtt80@gmail.com . Активної переписки не ведемо через зайнятість. Відповімо на питання, за наявності часу.

👉Ми є на ФБ: facebook.com/fanzinpidval

💪Для всіх, хто бажає нас підтримати – будемо вдячні за будь-яку фінансову допомогу! Кошти підуть на видання збірок в жанрі горор, покращення діяльності нашого офсайту та пабліка в ФБ.

❗❗❗Також кошти необхідні на:

🔋Батарейки, керосинки (ми ж в “Підвалі”)
💻Абонплата за Інтернет
☕Кава
🎬Фонд наших майбутніх збірок і конкурсів короткометражного кіно.

🍊Вітаміни

Імена спонсорів висвітлимо на сторінках подяки у наших виданнях!

❗💥💵Приватбанк:

🤘Наша команда:

Олександр Дмитровський, засновник

Оксана Бондаренко, засновник, редактор

Роман Онищенко, засновник, редактор

Інна Портна, редактор

Гєннадій Ібіцовський, редактор

Robert Menus, ведучий програми “Підвальний кінозал”

Денис Джурджа, ведучий рубрики “Літрозрив”

Роман Коваль, рубрика темних ігор

Каріна Нгома, автор рубрики “Темне сяйво”, журналіст

ЯК ПИСАТИ ДЛЯ ПІДВАЛУ:

ГРАМОТНІСТЬ

В своїх дописах з оголошеннями конкурсів ми часто пишемо, що тексти мають пройти певні сита: сито грамотності, сито сюжету і сито відповідності стилю нескромно назване нами “Підвал-стайл”. Про все за порядком і трохи історії.

Коли Підвал виник, однією з умов перших конкурсів завжди була грамотність. Це аксіома, яку ви могли чути чи читати про неї, що грамотність – основа ремесла автора. Про це написано купу статей, книг, інтерв’ю тощо. Про це говорять купа відомих письменників і невідомих редакторів, а, головне, помилки ненавидять прості читачі, бо не люблять спіткатися об них в цікавих текстах з динамічним сюжетом, що тримають увагу весь час читання (в яких автори створюють ефект занурення). Завжди пам’ятайте, що ви пишете не лише для себе – поважайте свого майбутнього читача, і це окупиться стократно з першого разу! І коли про ваш текст скажуть “та фігня повна, але слава предкам/богу/всесвіту, хоч написали без помилок”, то повірте – це буде крута оцінка вашої праці.

Ми хочемо наголосити на основному аспекті вимоги щодо грамотності: письменник апріорі не може бути безграмотним і допускати помилки. В ідеалі їх не має бути, в нормі ж кількість помилок у справжнього письменника має бути не більш як 0,05% у відношенні до кількості написаних слів, що означає 1 помилка на 2 тисячі слів, бо існують такі явища як одруківки (як зроблені автором, так і всюдисущим вже Т9 чи іншими програмами перевірки правопису).

Щоб закрити цей пункт додамо ще одну перевагу грамотності. Грамотність набувається протягом життя в процесі уважного читання грамотних текстів, до корпусу яких належать класичні тексти і тексти, які видають відповідальні видавництва (в яких не економлять на редакторах і коректорах), а також при регулярному загляданні в словники і підручники правопису (теж треба). Людина, яка грамотно пише – ясно мислить і, відповідно, чітко викладає свої думки. (Досліджень не проводили, доводити не збираємося, але впевнені в тому і сподіваємося, не треба пояснювати авторам про важливість ясності викладення думок.)

Тепер про грамотність в текстах Підвалу. Ми завжди перечитуємо тексти 4-5 разів, а збірку вичитує досвідчений редактор. Трабли трапляються і після такої кількості перевірок-читань, коли кожна одруківка чи пропущена помилка ріже нам очі, крає нам серце і обриває всі нервові закінчення до стану дикого крику, типу, “блять, як таке можна було пропустити?!” Можна, ми не роботи, ми в стислий період маємо перелопатити купу матеріалу, вичитати і видати збірку, бо всім треба зрозумілі терміни. Як правило, на збірку лишається десь 5 помилок.

Форматування текстів – важлива складова для роботи з ними редакторів. Що просимо:

Не ставте в тексти ілюстрації, бо це тупо дратує.
Не пишіть діалоги форматованими списками. Не лінуйтеся ставити справжнє тире, а не дефіс перед репліками в прямій мові. Правити списки на пряму мову відбирає багато часу. В оповіданнях з великою кількістю діалогів це суцільна витрата часу редакторів, яка не є продуктивною. Вчіться писати через тире.

СЮЖЕТ

Сюжет в жахах, які видає фензін, є окремою темою, яку ми хочемо розкрити більш детально. Спочатку про те, що ми не видаємо:
Заборонено зображувати знущання над дітьми чи вбивство дітей. В сюжеті можуть бути зазначені факти знущання чи насильницької смерті, але без подробиць, якщо цього вимагає текст для розкриття характеру героя, для розкриття сюжету чи причин дії тих чи інших героїв, але лише як факт який стався, без подробиць, детальних описів тощо. Це стосується всіх без винятку текстів. Про те як маніяк 2-3 сторінки знущається над дитиною ми публікувати не будемо. Цей факт у вашому оповіданні має займати 1 речення до 12-15 слів максимум. Є автори які можуть втиснути подробиці знущань навіть в ці 12 слів, і такі тексти ми теж банимо. Тож ми наголошуємо і просимо авторів бути обережними з темою дітей у жахах.
Порнографія. Все згідно Закону України Про захист суспільної моралі – читайте, робіть висновки. А про секс – можна, (якщо без вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів та самоцільної, спеціальної демонстрації геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини та спонукають негідні інстинкти, як сказано в тому Законі). Якщо вам конче необхідна сексуальна сцена – пишіть її так, щоб всі отримали лише літературний оргазм. Або опишіть фактаж, як з поліцейської хроніки чи засідання суду – ми любимо таке читати, але не завжди видаємо. Як бути? Намагайтеся, пишіть, але пам’ятайте про ризик перейти межу і бути забаненим. Де ця межа? Це все велика таємниця навіть для нас, це окреме мистецтво, яке автори мають опановувати самотужки, порад тут не даємо. Як видаємо оповідання з сексуальними сценами, теж не знаємо де є ті межі. Але одне можемо сказати: зґвалтування з подробицями точно не пройде.
Ми не друкуємо закордонщину. Це, наприклад, як Джон з Чикагщини різав сусідських псів, чи Меггі з Лос-анжелівки вбила свою подругу Ненсі, бо та була коханкою її вітчима Стіфлєра, стосовно якого Меггі мала ревнощі до всіх без винятку, особливо до подруг, які працювали разом з нею транс-прастітутками на бульварі Сансет.
Ми намагаємося уникати російської мови навіть транскрибованої українською абеткою. Але найбільш недолугих і хамовитих працівників сфери обслуговування можна нагороджувати московським діалектом української мови, якщо це виглядатиме колоритно і реально смішно. Наша русофобія має бути завжди недостатньою, і читач не мусить мати сумнівів в цьому.
Є тексти які своєю жорстокістю, садизмом і мракобіссям обурюють навіть нас. Це такі, де рівень насилля і жаху настільки зашкалюють, що ми самі блюємо від огиди і трясемося від страху так, що декілька ночей поспіль боїмося засинати. Здебільшого вони класно написані, але ми боїмося таке видавати. Ми ще не доросли до рівня авторів, які таке нам надсилають. Так, таке теж може бути.

Що ми видаємо. Зазвичай збірки формуються на якійсь одній темі, часто вона зазначена в назві конкурсу. Тема обирається і зазначається дуже широко. Наприклад, якщо це “Ліс”, то події, локації, герої мусять якимось логічним чином бути пов’язані з лісом. Якщо це “Українська містика” – вивчайте українську міфологію і пишіть про українські жахи з нею пов’язані, вигадайте нового Вія – заберемо до збірки з руками і ногами.

Які сюжети ми любимо? Сюжети ми можемо скомпонувати в три великі групи:
Жахи з помірним і високим рівнем жесті. Рекомендований вік – для читачів 18+ (мат, еротика, девіантна поведінка допускаються)
Сплаттерпанк. Рекомендований вік – 21+ (мат, еротика, девіантна поведінка вітаються)
Містика. Рекомендований вік – 14+ (обсценна лексика – заборонена, смакування жахливих подробиць бажано знизити до мінімуму, сексуальні сцени мають бути мінімізовані, сплаттер в будь-якому прояві – не пропускаємо)

Щодо оповідань, то ми здебільшого любимо закриті лінійні сюжети. Для автора-початківця написати гарний простий текст за такою схемою вже буде успіхом, від досвідчених авторів ми вимагаємо більшої якості, більшої логічності в таких творах, більшої майстерності.
Також ми любимо відкриті нелінійні сюжети, які під силу досвідченим авторам, але іноді можемо бачити такі тексти і від новачків Підвалу. Такі тексти трапляються рідше, вони цінніші і мають більше шансів на публікацію в збірці.
Іноді це може бути якийсь вірд-неформат або весела оповідка, як ми колись писали, про те як потопельник гриз селян. До речі про гумор в жахах – обережно з ним, він працює в жахах трохи інакше. Сарказм і іронія працюють в текстах жахів, а от класно вписати всім відомий затертий анекдот, як ветеринар згвалтував мертву коняку, виходить не у всіх.

Що головне в оповіданні для Підвалу? Немає якогось окремого фактору. Наприклад, ми вважаємо, що після читання оповідки жахів в читача мають лишитися в першу чергу емоції, а в другу – якісь думки. Що не має лишитися в читача, так це питань щодо героїв та їх дій. Розкрийте їх. Можна розкрити в цікавий непрямий спосіб, а можете зробити як Микола Бюрмек-Дюрі – ромський автор, який пише без прикрас про нелегке ромське буття стислими рубаними фразами без прикметників.

Що є важливим для оповідання в наших збірках?
Соціальний підтекст. Не пишіть про якийсь окремий жах – такого вистачає завжди. Вплетіть в канву історії соціалку як таку. Одним з перших оповідань в Підвалі була оповідка про актора-заробітчанина, який не хотів повертатися до Польщі на чергові заробітки і знайшов високооплачувану роботу вдома. Це і виявилося причиною його передчасної смерті, хоча він і здобув популярність на короткий час.
Булінг, насилля у сім’ї, алкоголізм, жадібність, жахливий стан соціально незахищених сімей, навіть екологія – все це і купа інших проблем суспільства можуть стати гарною частиною сетінга вашого оповідання. А про те як хтось-комусь випустив кишки і порозвішував їх по стінах – цікаво, але навіть для простенького сплаттеру цього в наші часи вже давно недостатньо.

Історичний підтекст. Ми обожнюємо оповідання про Голодомор, боротьбу з радянською владою, події під часи перебування України під владою різних імперій, часи козаччини, епоху Київської Русі. Історія може бути частиною сетінга ваших оповідань. Вивчайте міфи, легенди, історію загалом.

От вам приклад. Подумайте, чи можна зробити героєм оповідання привида погонщика слонів, якого вбили козаки під Хотином, бо вважали його небезпечним шпигуном лише за те, що той розповів їм неймовірну історію пошуку слона-втікача, якого турок пішов шукати, заблукав і випадково потрапив до козацького табору? Ми б таку історію взяли залюбки! Якщо ви її підкріпите історичним фактажем.

ПІДВАЛ-СТАЙЛ
Цей стиль можна охарактеризувати наступним чином:
Динамічний текст. Текст мусить бути цікавим, події швидко змініють одна одну, темп поглинання історії має весь час нарощуватися.
Герої мусять діяти. Довгі роздуми і красиві описи – це гарно. Але герої мусять діяти, говорити, страждати, можна одночасно. Антагоністи теж мають діяти. Оповідання мусить нагадувати цікавезну шахову партію в змаганнях типу Рапід чи Куля.
Логіка викладення. Не нехтуйте правилами логіки, натомість викладайте ясно і просто: так і самі менш заплутаєтеся, та і читачу буде легше зрозуміти історію.
Шокуйте нас, а ми тоді все зробимо, щоб ваш текст дійшов до читача. З’їсти печінку сусіда – давно не шок. Вигадайте щось серйозне, таке страшне і контраверсійне, що це збурить громадську думку.
Будьте оригінальними. Не бійтеся експерементувати з формою. Або пишіть як класики –вони ж якось тримали аудиторію своїми текстами!
Показуйте, а не розповідайте (затерте до дірок, чорне від щоденного мацання пальцями правило, про яке автори завжди забувають. Бридко мацати мацане? Брехня! Насправді золоте правило! Не бійтеся його, бо як сказано в Біблії “мацайте, та намацаєте, і дано вам буде.” Як писав Олександр Дюма “Хто мацати боїться – тому і не дають, а мушкетерам і мушкетеркам дають всі і все, бо вони не бояться доторкнутися до істин праведних…” (не дослівно, але якось так він і писав.
Любіть писати жахи і містику:
– читайте, дивіться, слухайте жахи;
– шукайте цікавий живий матеріал і факти: протоколи і вироки суду, акти паталагоанатомів, документалістика рулить і писати жахи допомагає;
– вчіть анатомію людини, (полегшує роботу на 100%, покращує текст, читач більш довіряє текстам, коли ви в темі не тільки анатомії) та вчіть історію і конструкцію зброї, технологію катувань чи страт тощо.

Це для початку. Може здатися важким і незрозумілим. Але це стисло саме той підхід і механізм відбору текстів, які доходять до читача у вигляді збірки. Сподіваємося, ці поради були цікаві та корисні. Любимо вас!

Редактор в ефірі