Нарешті отримав першу сучасну антологію україномовних оповідань у жанрі сплетерпанку “Свині”! На її білих сторінках причаїлися 12 кривавих історій, що розгляглися на понад 100 сторінок. Серед них є і моя. Але річ не про мій твір, а про твори інших авторів з цієї ж збірки. Жодного з них я ще не знаю особисто й інших їхніх творінь, на жаль, не читав. Надіюся, колись з кимсь ще відбудеться зустріч “при пиві”.
Про що пише україномовний сплетерпанк? Не буду робити тут спойлерів, обмежуся лише загальними міркуваннями. Приємно, що збірка починається з короткого вступу “Що таке сплетерпанк?”. Це дуже добре, бо я до конкурсу від фензіну “Підвал”, який відбирав твори до збірки, повірте, цього не знав. Сплетерпанк, скажу я вам, не є “затишною прозою буденності з квіточками та метеликами”. Сплетерпанк зазирає у людину, знаходить в ній звіра, знімає табу, розповідає про це з позначкою “18+”. Як казав один з моїх старих героїв: “краще не вбивати, а писати як вбивають”.
1.Тріск хребців – Максим Деккер
Твір з багатьма деталями, що творять загальний антураж, тримає у напруженні до кінця. Автору треба поаплодувати, бо є тут “свій смак”, смак краси слів того, що ми називаємо огидою розкладу мертвої плотті і не тільки. / Про твір, щоб не розкривати усієї суті, можна сказати так: “коли ти несеш смерть – смерть несе тебе”.
Читаю, а в голову приходить фільм “Квіти” (2015, США, реж. Філ Стівенс), який я дивився на одному серцебитті. Подібні відчуття викликає і “Тріск хребців”.
Теги: серійний вбивця, наркотики, мертві жінки, містика.
- Бодун – Василь Лавер
Про твір закарпатського автора, щоб не розкривати усієї суті, можна сказати такими словами: “Не пам’ятати – не означає щось лихого накоїти”.
Теги: мертва дружина, алкоголь, амнезія, розчленування, самогубство
3.Знаряддя – Володимир Кузнецов
Цитата, яку кортить записати з твору: “Жодна мати не народить стільки безбожників, скільки війна. Особливо якщо та війна – за віру”. Чудовою, як на мене, є ще ось ця цитата: “Тільки вбивство може наблизити людину до бога. Бо вбивство – то і є Бог”. Цитата влучна та вартісна, бо, відверто кажучи, усі фільми/книги про вбивць/вбивства дають усвідомлення того, що вбиваючи ти стаєш богом, або це тобі дає відчуття, що ти – бог!
Про твір можна сказати так: “Війна у темній кімнаті”. Склалося враження, що це уривок з чогось більшого і це лише вступ до справді кривавої м’ясорубки великої повісті/роману. Завершуєш останній рядок і думки несуться в інші гіпотетичні населенні пунки. А що там?
Теги: вершник, війна, храм, згвалтуваня.
- Свині не люди – Оксана Бондаренко
Про твір можна сказати так: “Свинячі душі – вчителі для помсти” або “Все має свій вирок”. Серед усіх творів тут, на подив комусь, є “щасливий фінал”. Зло, я б там не звучало, покарати таки хочеться. Ледь не забув, у першому творі, “жертви” (чи то ба – потойбічне уособлення жертв!) також карають свого кривдника.
Теги: село, згвалтування, кома, помста
5.Легіон – Юлія Андрієнко
Після Деккера, це, на мою думку, друге сильне оповідання. Коли ж дочитав усі твори, то воно залишилося у моїй трійці сильних.
Теги: одержимість
- Кістяний дім – Олег Стецюк
–
Теги: війна, канібалізм
- Ягідка на іменинному торті – Анастасія Трачук
Про твір можна сказати у кількох словах так: “Забуття веде до покарання”.
Теги: дружба, тортури
8.Безсоння – Сергій Рафальський
Оповідь ведеться від двох героїв – чоловіка та жінки.
З твору виписав собі ось таку цитату: “Коли ти захлинаєшся слиною в сусідній кімнаті, кричиш, я насолоджуюся передчуттям твоїх снів.”.
Теги: безсоння, дитяча травма, мазохізм,
9.Гроші, мізки і людина зі свинячою головою – Галина Закидальська
Читаю, а в голову приходять картини з “Ідолопоклонної книги” Бруно Шульца, хоч вони не надто мають зв’язок, але впевнений, авторку вони б надихнули розширити-продовжити свою історію. Є куди рухатися, і хочеться дізнатися: чи відбувся союз Анни зі Свинолюдиною? А може вона виношує план коли-небудь добралася і до його мізків? Називається, прочитав і гіпотетично продовжуєш сюжет на свій лад.
Тут про твір можна сказати так: “Собака може вкусити свого господаря”.
Теги: розчленування, групові вбивці, одержимість
10.Різник – Назарій Вівчарик
Аж хочеться у підсумку сказати: “Не ходіть в туалет по черзі” або “що ти зробиш заради своєї дитини?”. Твір, як не дивно, несе у собі реалії наших міст, на жаль, не усі воліють їх помічати. У кожному місті є свій Кнур, якого так і хочеться…
Теги: мафія
11.Євген Товстоног – Поїхали з нами
Великий жирний плюс + . І такий, щоб було видно, бажано, з космосу. Читаєш і думаєш, що воно буде ні про що, адже маршрутки настільки буденне та нудне явище, що не знаєш, чим воно може бути цікавим. Саме ця оманлива думка дозволила мені насолодитися неочікуваним поворотом, усім подальшим сюжетом. Тут ідея напрошується, безперечно, на цілу книгу.
Твір з розряду “Маша, або Постфашизм”.
Теги: маршрутка, дорога, фабрика, канібалізм
12.Ксенія Формос – Священні мощі
“Хто ховається під маскою ряси?”
Теги: церква, розчленування
4 червня 2017. 11:15. Перегортаю останню сторінку збірки, яку галопом “випив” у два заходи. Що запам’яталося? Не здивований, що Деккер був на початку, адже його титульне оповідання найсильніше, продумане, сконструйоване так, що ти все чітко уявляєш, відтворюєш у своїй макітрі цілий “японський горор-фільм”. Не забуваймо, що у кінці збірки ще є інший сильний автор – Євген Товстоног. Заради цих авторів вартувало взяти збірку до рук, як і заради кожного, хто був причетним до її створення.
Такою є моя маленька коротка опінія.
З повагою, Oleh Zeitung
P.S Співавтор збірки просить вибачення за не дуже якісні фото. Але фензін “Підвал” йому дуже вдячний за фідбек!!!
Фензін "Підвал" - все про горор 